Дитинство дійсно має великий вплив на наше доросле життя. Так, інколи це навіть дуже сильно ускладнює його. Зокрема, коли в дитинстві з боку батьків немає підтримки. Або, наприклад, відбувається домашнє (психологічне чи фізичне) насильство.
Стосунки потребують багато фізичної енергії, емоційного включення, турботи та уваги. Навіть в найкращих стосунках виникають конфлікти. Та якщо звичайних умовах ми маємо ресурси на їх вирішення, то в умовах постійної нервової напруги так складно знайти на це сили!
Якщо ти усвідомлюєш, що коли добре навчатимешся, то отримаєш цінні знання, які допоможуть тобі у майбутньому, то це — позитивна мотивація. Якщо ж ти мусиш вчитися, щоб тебе не покарали за неуспішність, або ж щоб не бути гіршим за інших — то це негативна мотивація
Контакт — це про двох. Якщо тобі не відписують — не звинувачуй себе. Людина може просто бути не в ресурсі. Дай їй час відновитись. Примусове спілкування лише дратуватиме й віддалятиме.
Твій мозок звик усе тримати під контролем. А коли перед тобою невизначеність, в гру вступає тривога. Разом з нею приходять нав’язливі думки про пошук шляхів виходу із ситуації.
Зрештою — не псуй собі настрій!
Тебе постійно порівнюють з іншими "ідеальними" дітьми.
Як результат — тобі соромно бути собою.
"Існує тільки ідеально, або — ніяк". Така настанова стає причиною появи дихотомічного мислення. Ти починаєш мислити крайнощами "або/або".
"Наші діти повинні бути кращими, за інших. Тому нам так важливо, щоб вони радували нас високими оцінками та досягненнями." Часто амбіційні батьки, розмовляючи зі своїми знайомими, несвідомо передають цей меседж нам.
"Нам соромно за тебе". Це провокує появу почуття провини, змушуючи робити все, щоб задовольнити батьків.
Тобто, в залежності від твоєї статі, в оточуючих є ряд очікувань від твоєї поведінки. Набагато простіше керувати тим, від чого є інструкція. Кавоварка — готує капучино, камера — фотографує, жінки — піклуються про дітей, чоловіки — будують кар’єру.
Виникає тоді, коли щось порушує твоє почуття довіри та безпеки. Під час травматизації певні образи, звуки, запахи та інші сигнали сильно закарбовуються в пам’яті і можуть ставати тригерами, які повертатимуть тебе у момент травми.
1. У процесі практики майндфулнес, твоя увага послідовно та планомірно спрямовується на те, що відбувається з тобою цієї миті: на внутрішні процеси, думки, емоції, бажання, тілесні відчуття. Коли увага так планомірно спрямовується до всіх цих процесів, то, зрозуміло, поступово підвищується твоя самоусвідомленість, тобто приходить краще розуміння того, що відбувається з тобою в цю хвилину.
Це коли тебе не помічають, не розмовляють з тобою, уникають.
Наприклад, ти відмовив/-ла хлопцю/дівчині в побаченні й тепер він/ вона тебе ігнорує.
Для чого? Для того, щоб викликати в тебе почуття провини, або емоційну нестабільність. Тобто, тобою маніпулюють.
У цьому випадку, ти можеш сказати про те, що тобі це неприємно. Якщо реакції не буде — краще припинити спілкування.
Пам’ятай: кривдником/-цею може бути особа будь-якого віку та соціального статусу. Поважна професія, або пристойний зовнішній вигляд — не показник того, що особа не здатна до домагань.
Залежно від поведінки матері, у нас може сформуватись певний стиль прив’язаності. З роками він може видозмінюватися та трансформуватися, залежно від досвіду, який ми проживаємо у відносинах з партнерами/-ками та друзями/подругами.
Пасивна реакція виражає послання: "Я не важливий/-ва, а інші — важливі". Агресивна реакція виражає послання: "Я важливий/-ва, а інші — ніхто". Асертивна відповідь виражає послання: "Ми усі важливі". На жаль, ми частіше використовуємо пасивну, або ж агресивну поведінку.
Малюючи щось, ми вимикаємо "внутрішню цензуру", і починаємо переносити все, що нас турбує на папір. А це унікальна можливість досліджувати самих себе, своє ставлення до світу; подивитися на ситуацію збоку та знайти завдяки цьому шлях до їх вирішення.
"Бери приклад зі своєї старшої сестри, вона була відмінницею у школі".
"Йому можна, бо він — старший. Подорослішаєш, тоді поговоримо".
Як же це бісить!
Якщо ти недооцінюєш себе в порівнянні з тим, чого ти дійсно варта/-ий, то у тебе занижена самооцінка. Якщо ти переоцінюєш свої можливості, особистісні якості, зовнішність, то твоя самооцінка — завищена.
Насправді воно приховує інші образи та страхи.
Ти травмуєш себе, щоб упоратися зі складними переживаннями → Коли відчуваєш фізичний біль, тобі здається, що ти контролюєш свій психологічний стан та емоції, тому відчуваєш полегшення → Полегшення має тимчасовий характер (бо не вирішує проблему). Тому в тебе виникає почуття провини та сорому за свої дії → Цикл повторюється.
Страх зробити помилку — це про невпевненість у собі. Ми боїмося виглядати безглуздо в очах інших людей. Виходить, що такий страх — просто ілюзія, яку легко зруйнувати за допомогою раціональних аргументів.
Ти можеш подобатися людям, або ні — і це не завжди залежить від твоєї поведінки. Тут як з морозивом: хтось любить фісташкове, хтось шоколадне, а хтось не любить його взагалі.
Намагайся будувати самооцінку відповідно об’єктивних показників, а не чужої думки.
Щоб перестати сприймати речі так особисто, треба навчитися приймати свої тривоги. Коли наступний раз помітиш, як зациклюєшся на тому, що думають/кажуть/роблять інші люди, просто нагадай собі, що недовго перейматися думкою інших — нормально.
добропорядність, щедрість, альтруїзм. Проте, в нього/неї є прихована мета — підняти самооцінку за рахунок допомоги іншим.
Уявляєш: тут рятівник/-ця — це неприхований маніпулятор/-ка.
Лінь — це соціальне поняття. Його вигадали, щоб дорікати іншим. Психологія пояснює лінь практично: якщо вона виникає, це означає, що психіка й організм намагаються нам про щось сказати.
Все дуже просто: ймовірно, в дитинстві прямо казати про свої бажання і почуття їм було небезпечно, а в сім’ї було прийнятний саме такий стиль поведінки. Тому вони й не вміють вирішувати конфлікти по-іншому.
5. Очікують, що ти розповідатимеш їм абсолютно все, і починають злитися, коли ти не хочеш чимось ділитися.
6. Маніпулюють своєю любов’ю. Коли чимось не задоволені, то виявляють байдужість.
7. Нав’язують почуття провини. "Хороший/-а син/донька не ставиться так до батьків, як ти".
8. Все критикують. Особливо рішення, які були прийняті тобою самостійно.
Легкі прояви соромливості спостерігаються у всіх людей. Однак, якщо надмірна сором’язливість ускладнює тобі життя, то слід звернутися по допомогу до фахівця/-чині.
Чути схвалення від батьків у ранньому віці дуже важливо.
Однак, якщо ти не відчуваєш власної цінності без похвали — це не ок.
Поговори з партнером/-кою про те, що ти й він/вона відчуваєте. Поміркуйте, чому ваші стосунки змінилися: може, ви стали менше часу проводити разом. Знайдіть спільне рішення.
Так само ок передумувати, змінювати місце навчання і професії протягом життя — це набагато краще, ніж надарма марнувати свої сили і час!
Твоя відповідь розкриє цілі та цінності твоїх вчинків і дій — їх сенс.
А він у кожного/-ї — свій.
те, що ти здаєшся комусь емоційно холодним/-ою та не проявляєш інтенсивних емоцій, ще не означає, що ти їх не відчуваєш. Ти можеш тримати усе в собі з певних причин.
тому уникають зустрічей наживо. Кетфішинг може перерости у сталкінг, якщо кривдник/-ця розкриє свою справжню особу. Або спілкування завершиться мостингом, якщо він/вона зникне без попередження, залишивши тебе наодинці з усіма обіцянками та зізнаннями в коханні.
Озвучення своїх меж, можуть захистити тебе від сексуального насильства.
Памʼятай: ніхто не має права без дозволу до тебе торкатися, вимагати нюдси та схиляти до інтимних стосунків, якщо ти не впевнений/-на, що готовий/-а і що хочеш цього.
люди, які діляться своїми "цінними" думками та порадами, бо це дає їм відчуття власної значущості.
Не варто приймати негатив на свій рахунок. Частіше всього це не про тебе, а про їхню внутрішню образу на життя. Критика конструктивна лише тоді, коли про неї запитували.
Ми найчастіше потрапляємо у таку пастку, якщо кохана людина не відповідає взаємністю. Іноді через нерозділені почуття починає здаватися, ніби це з нами щось не так.
Розлучення батьків не означає, що вони тебе більше не люблять тебе. Це лише результат взаємодії дорослих, які не змогли зберегти свої стосунки.
Інфантильні батьки поводяться так через те, що вони або не можуть по-іншому через несприятливі обставини у житті чи психологічні проблеми, або думають, що роблять все правильно. Вони є емоційно незрілими особистостями, часто мають залежності або психічні розлади.
Ти обираєш те, що тобі подобається, і вдосконалюєшся у цій сфері. Це може бути навчання, спорт, творчість, або розкрутка своєї сторінки в соцмережах… Конструктивний шлях самоствердження приносить багато задоволення, але вимагає зусиль.
Демісексуальність — статевий потяг до іншої людини виникає лише за наявності глибокої емоційної прив’язаності з нею.
Грейсексуальність — статевий потяг дуже слабкий, виникає рідко або ж тільки за конкретних обставин.
Мабуть, ти помічав/-ла: якщо не виспатися, мозок відмовляється працювати як належить. Річ у тому, що сон — це наче їжа для мозку. Вночі запускаються найважливіші процеси, які допомагають нервовій системі відновитися після важкого дня та підготуватися до нового. Ось лише кілька функцій, на які впливає сон →
Деякі люди просто більш схильні до невпевненості в собі, ніж інші. Більш сором’язливі та інтровертовані. І це ок! Адже не всі мусять бути лідерами/-ками, суперуспішними чи відомими. У соціумі дуже важлива рівновага.
то це означає, що варто звернутися до спеціаліста/-ки.
2. Ти маєш багато правил/ритуалів у харчуванні (і це не рекомендації лікаря). Наприклад, їси у визначені години/вживаєш певну кількість калорій. Згодом ритуали стають нав’язливими. Коли порушуєш їх, тобі стає страшно, ти злишся на себе. Намагаєшся позбутися зайвої їжі блюванням, або компенсувати її спортом того ж вечора.
Науковці/-иці досі не мають відповіді на це запитання. Ось фактори, які можуть вплинути на його появу:
Перший сексуальний досвід може бути дуже різним. Це необовʼязково казкова феєрія, але і не кінець світу. Погодься, не завжди все виходить з першого разу. Із сексом те саме. Тому слід налаштуватися на те, що він може бути неідеальним.
Згадай, за які якості батьки хвалили тебе у дитинстві. Можливо, вони нагороджували тебе за хорошу поведінку (купували іграшки, приділяли більше уваги), або карали за погану (не відпускали до друзів/подруг, забирали телефон).
Це привчило тебе бути слухняним/-ою, зі всім погоджуватися та ігнорувати свої потреби.
Певні ритуали та обачність притаманні багатьом, але припускати, що це ОКР можна лише тоді, коли людина вже не уявляє ні дня без цих думок та дій. Коли вони займають багато часу, або завдають шкоди її здоров'ю.
"Чоловіки полігамні за своєю природою. А от жіноча зрада — це вже серйозно".
Насправді люди цілком здатні відповідати за свої вчинки. Та і зрада є однаково болючою незалежно від того, хто це зробив — дівчина чи хлопець.
Факт 2. Редагування своїх фото перед публікацією збільшує ризик виникнення розладів харчової поведінки (РХП) та чинить негативний вплив на те, як ти бачиш своє тіло.
Це ефективний спосіб сказати людині про те, що тобі не подобається або хвилює з повагою та без докорів. Адже фокус уваги з неї, зміщується на твої почуття та сприйняття ситуації.
Наприклад: "Коли ти не слухаєш мене, я відчуваю, ніби мої думки неважливі".
Визначити точні причини досі не вдалося.
Існують лише гіпотези:
особливості нервової системи.
Якщо вам вдалося пройти першу кризу — стосунки виходять на новий рівень. У життя повертаються спілкування з друзями/подругами, навчання та хобі, але зберігається потреба у партнері/-ці. Тільки тепер, щоб її задовольнити вам вже не потрібно бачитися чи переписуватися 24/7.
Деякі історії викликають в нас теплі переживання ще з раннього дитинства — як от "Наруто" чи "Гаррі Поттер". Головні герої/-ні цих сюжетів справлялися з життєвими труднощами й розвивалися буквально у нас на очах. Тому поступово в нас формується глибокий емоційний зв’язок з цими постатями.
Але не завжди вважався чимось негативним. З розвитком руху фемінізму, все більше уваги почало приділятися стигматизації жінки, як сексуального об'єкта.
Переконати тебе в тому, що він/вона — хороша людина. На цьому етапі тобі буде здаватися, що з цією людиною безпечно і вона не бажає тобі зла, а отже до неї можна дослухатися.
Навіть життя попзірок "закріплює" цю просту формулу: внутрішні страждання — обов'язкова умова для особистісного розвитку. Так, самогубство Курта Кобейна досі є частиною його образу в культурі гранджу. А вся творчість Лани дель Рей просякнута меланхолією та відображає її депресивні страждання.
Розпізнати токсичний комплімент у спілкуванні — завдання із зірочкою. Ця форма комунікації завжди заводить на манівці: ти відчуваєш емоційну напругу, але не можеш пояснити, у чому річ.
Справжні фахівці/-чині опираються на науково доведену інформацію.
Псевдопсихологи/-ні пояснюють причини певних явищ та поведінки на основі власного досвіду або інтуїції. Їхні неправильні трактування не лише не мають користі, а і є надзвичайно шкідливими.
Сексуальність пов’язана з поняттям "лібідо". Це сексуальний потяг до когось чи чогось, який може змінюватись у процесі дорослішання. Сексуальний потяг може викликати не лише тип зовнішності, а й певні особистісні риси чи патерни поведінки.
Припинити терапію, якщо психотерапевт/-ка:
Спокійно, просто це просте виміщення болісних почуттів, які накопичилися.
Цей процес називається заміщенням. Це один із базових захисних механізмів, що дозволяє тобі переносити складні емоції на ближчих об’єктів/суб’єктів.
Згадай, як часто ти чув/-ла від дорослих: "Я зайнятий/-а, не відволікай мене своїми дурницями".
З часом, ти звикаєш до того, що зі своїми проблемами треба справлятися самостійно і не "навантажувати" ними інших.
Можливо, ти планував/-ла сходити сьогодні на свій улюблений фільм, а твій друг/подруга не мав/-ла часу, бо допомагав/-ла батькам. Не спіши злитись, а ввічливо запитай про це.
Коротко ЕІ — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям, точно зрозуміти, оцінити і виразити їх. Є хороша новина: його можна розвивати! Щоб класно будувати стосунки з людьми, або ж, наприклад, розділяти, де справді твої емоції — а де ти піддався/-лась впливу оточуючих.
Натякаючи людині, що їй варто піти в спортзал, або жарти на кшталт: "Не їж останній шматок піци, тобі вже досить" — не допоможе людині, а тільки образить її.
Бо це — фет-шеймінг — засудження/присоромлення повноти.
...лише "красива картинка" за якою різне може приховуватись
Надмірна увага до інших користувачів/-ок — сигнал, що у твоєму житті є труднощі. Простеж, що саме цікавить тебе на сторінці іншої людини. Чи задоволений/-на ти цим у власному житті.
"Занурення" в соціальні мережі може погіршити твої стосунки з оточуючими та вплинути твій ментальний стан.
Не варто звинувачувати себе, якщо хтось із близьких починає тобі рідше писати або дзвонити.
Можливо, ця людина не в ресурсі, і немає сил для спілкування. Варто дати їй трохи часу для відновлення.
батьки можуть нас травмувати:
З початком повномасштабної війни — наші пріоритети різко змінилися. Ми почали думати про те, як вижити, як переїхати в безпечніше місце, як допомогти армії та країні в цілому. У таких складних та енергозатратних умовах, навчання зміщується на задній план.
Без рідної людини поряд може здаватись, що стосунки не мають ніякого сенсу. Мозок цікава штука: щоб уникнути напруги, він прагне позбутись стрес-фактору. І ти відчуваєш це як бажання віддалитися від партнера/-ки емоційно, не спілкуватись.
Багато друзів/подруг виїхали за кордон, і ти відчуваєш, що ви віддаляєтеся? Це нормально. Іноді всім хочеться залізти в мушельку, бо немає енергії через стрес.
