• твоя  усвідомленість себе та своїх труднощів; 
• твоя впевненість і рішучість відстоювати свій вибір (майбутньої професії, місця навчання, хобі);‍
• твої спроби долати труднощі самостійно.

Батьки не цікавляться твоєю думкою? Ігнорують твої потреби?

І от, твого власного внутрішнього світу вже ніби не існує. 

‍

‍

Ти неповторний/-а, навіть коли любиш те, що не люблять інші. 

Варто цінувати людей, які приймають тебе таким/-ою, яким/-ою ти є.

‍

Спочатку маленька дитина, яка вчиться на відмінно, ходить після школи на гуртки, слухає тата з мамою та всюди прагне бути кращою. Пізніше, вона стає дорослою людиною, яка як і раніше намагається бути скрізь першою, але вже очікує цього схвалення від своїх близьких людей та начальства.

У світі немає чіткого, офіційно визнаного та біологічно обґрунтованого тлумачення, якими мають бути "нормальний хлопець/дівчина". Для кожної сімейної системи це — по-різному. Ти певно помічав/-ла, що в когось консервативні та відповідальні батьки, в когось — непосидючі та люблять тусити. Ніхто з них не "справжні" — вони просто різні.

Це "реакція на небезпеку за відсутності небезпеки" — викид адреналіну, активація нервової системи: до внутрішніх органів приливає кров, підіймається артеріальний тиск.

• Твій гнів і дратівливість. 
• Твоє почуття провини, сорому або самозвинувачення.
• Почуття недовіри та зради, а також "несправедливості долі".
• Твої здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках.
• Твоя нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми.

Найчастіше — це не реальна небезпека, а твої думки та домисли. 

3. Після того, ти навчишся звертати увагу на те, що з тобою відбувається: на те, які думки та емоції до тебе частіше "приходять", то почнеш дивитися на них з боку. Навчишся керувати фокусом своєї уваги, і зможеш правильно розставляти пріоритети, перестанеш хвилюватися через дрібниці, почнеш об'єктивно сприймати те, що відбувається навколо. Тобто — бути в моменті.

Проявляється в настирливій фізичній, чи словесній поведінці та призводить до приниження людини та порушення її особистих кордонів. Небажані дотики є найпоширенішим варіантом харасменту.

‍Пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі, і ніхто не має право до нього торкатися без твого дозволу. Якщо хтось ляснув тебе по сідницях / взяв тебе за руку і не відпускає / обіймає тебе без дозволу — це насильство. Ти маєш право попросити його/її не робити цього, або звернутися до когось по допомогу.

Не будь стороннім спостерігачем/-кою. Дій! Це можна зробити без шкоди для ментального та фізичного здоров'я, якщо дотримуватись правил.

Це нездорова реакція дитини, яка виникає через відсутність близькості з мамою. Такі діти спокійно відпускають маму, можуть показувати, що не дуже раді її приходу, хоча всередині — дуже страждають і потребують уваги, тому нарощують "броню". Таким людям у майбутньому важко будувати близькі стосунки та відкритися навіть найближчим людям — це той самий захист, родом із дитинства.

Труднощі із застосуванням асертивності пов'язані лише з тим, що навички такої поведінки вимагають постійної практики, а для нас більш звичними є інші стилі спілкування.

1. Уяви, що у тебе є рюкзак у якому лежить усе, щоби відчувати себе щасливим/-ою. 
2. Намалюй те, що лежить у твоєму рюкзаку. 
3. Після завершення дай відповіді на запитання: що там лежить? чи важко тобі його нести? Якщо тобі захочеться щось додати або від чогось відмовитися. Зроби це.

Якщо тобі здається, що батьки люблять сестру/брата більше, ніж тебе, спробуй зрозуміти, чи справді це так. Інколи, піддавшись емоціям, ми робимо неправильні висновки. 

• Тобі інколи важко порозумітися з людьми навколо.
• Тобі важко співпереживати іншим.
• Ти переоцінюєш власні можливості.
• Перебільшуєш свою значущість.

Цікавий факт: за завищеною самооцінкою, часто ховається занижена. Так людина намагається захистити своє "я" від розчарувань та неспроможності.

Побігай, покатайся на велосипеді, поплавай, займися будь-якими іншими активностями. Обійми себе, порозминай руки та ноги, потупцяй ногами, побий чи пожмакай подушку.

‍

• Щоб привернення до себе увагу, отримати більше любові, турботи, необхідну допомогу. 
• Для  наслідування старших (або більш авторитетних людей) з метою довести свою "силу волі". 
• Для отримання задоволення від нанесення самопошкоджень.

Страх зробити помилку — одна з неочевидних причин прокрастинації (відкладання на потім). Коли ми отримуємо відповідальне завдання, яке потребує багато сил та часу, то так сильно боїмося провалу, що постійно відтерміновуємо його виконання.

Ти приділяєш оцінкам оточення надто багато уваги.

І раптом розумієш, що ключ до внутрішньої гармонії — в тому, наскільки ти вмієш дослухатися до власних бажань і потреб та втілювати їх у життя.

‍

‍

Це коли ти кажеш собі: "Я стараюся, наскільки можу, бути кращою версією себе". Твоє самосприйняття — це твій образ, який ти сам/-а формуєш у своїй голові.

Тобі варто усвідомити: ніхто не проживе твоє життя за тебе. 

Успіхи та поразки даються саме тобі, а людини, які тебе оточують,  можуть лише дати тобі пораду.

Так називають це когнітивне спотворення. Людині здається, що за її поведінкою слідкують значно частіше та прискіпливіше, ніж це відбувається насправді. А всі її помилки та недоліки ніби підсвічуються для інших.

Кожна людина унікальна, й обирає свій спосіб самовираження: через спілкування, зовнішність, навчання, творчість, спорт та багато іншого. Твої соцмережі — це теж місце для самовираження.

• Продумай свій маршрут подальшого безпечного переміщення — людні та добре освітлені місця.
• В процесі переміщення будь з кимось з близьких постійно на зв’язку.
• Попроси допомоги на вулиці в людини, що здасться тобі безпечною.
• В разі критичної ситуації обов’язково телефонуй до поліції за номером 102.

Віктімблеймінг — це звинувачення постраждалої/-го й "перекладання" на неї/-нього відповідальності за дії агресора/-ки.

Аутинг — це розголошення інформації про сексуальну орієнтацію, або гендерну ідентичність людини без її згоди.

• Сором і огида, важко про це комусь розповісти.
• Почуття самотності та сумніву у власному досвіді.
• Неспокій, висока тривожність, депресивність, проблеми зі сном, спалахи гніву, суїцидальні думки.

• Потреби такої людини ігнорували з дитинства і вона компенсує це гіперопікою до інших. 
• Прагнення домінувати, відчувати себе розумнішим/-шою, досвідченішим/-ою, контролювати.
• Невміння впоратися із сильними емоціями.

• Ти стаєш дратівливим/-ою, відчуваєш пригнічення та різке зниження працездатності. 
• Можеш виплескувати негативну енергію на рідних, друзів/подруг. 
• Уникаєш розмов про школу, домашні завдання. 
• Відчуваєш, що не в змозі функціонувати нормально. 
• Відчуваєш слабкість, перепади настрою, погано спиш.

‍

• Коли людина чогось прагне, але не каже прямо. Лише натякає на свої бажання, і ображається, що її/його потреби залишилися незадоволеними.
• Сумнівні компліменти. Які ніби визнають твої досягнення, але і критикують/знецінюють водночас.
• Коли людина грає з тобою в мовчанку, або зникає. Але водночас сподівається, що ти сам/сама все зрозумієш.

Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:

• можуть не усвідомлювати себе окремою особистістю, через практично повне злиття з особистістю батьків;
• мають тенденцію до встановлення залежних стосунків;
• постійно залежатимуть від думки батьків, коханих та оточення.

‍

• Надто турбуєшся, що про тебе подумають інші.
• Обираєш "не показуватися", щоб уникнути осуду, висміювання. 
• Тобі здається, що всі навколо уважно до тебе приглядаються, оцінюють.
• Боїшся брати участь в масових заходах, виступати на публіці.
• Не наважуєшся знайомитися з новими людьми.
• Не вмієш захищати власні кордони.
• Відчуваєш внутрішню скутість.

• Авторитарне виховання — за кожну невдачу/низьку оцінку тебе карають, а успіхи у навчанні/спорті сприймають як щось надважливе. ‍
• Невпевненість у своїх силах — постійна потреба спиратися на людину, яка вірить в тебе.

Якщо зараз у вас немає хобі, яким би ви могли займатися, настав знайти те, що буде вам обом подобатися.

‍

• Здорова критика — це про помилки у конкретних діях чи речах, які можна виправити (слабо підготувався/-лась до уроку, отримав/-ла 8, це засмутило).
• Нездорова критика фокусується на проблемі в нас самих (я отримав/-ла 8 сьогодні, тому я нездара).

Подбай про відпочинок, щоб не керуватись у виборі стресом та втомою:

• Достатньо сну і регулярне харчування. 
• Вільний час без навчання чи хатніх справ.
• Хоча б трохи фізичної активності та речей, які робити просто хочеться.

‍

Читання художньої літератури, знайомство з шедеврами мистецтва, біографіями та висловлюваннями видатних людей допоможуть відкрити для тебе різні сенси життя.

‍

‍

Зареєструй різні акаунти, репость серед друзів/подруг, публікуй скріни, звернись до правозахисних організацій, небайдужих юзерів/-ок.

Цю тактику часто використовують нарцисичні особистості. Звертаючи увагу на твої помилки, він/вона виправдовує власну токсичну поведінку. Це змушує тебе захищатися та пояснювати свої вчинки.

‍

‍

‍

• батьки не звертали уваги на твої емоційні потреби;
• обійми та поцілунки були чимось незвичним у вашій родині; 
• слова "я тебе люблю" звучали рідко, або не звучали взагалі,

‍

то ти так само починаєш приховувати власні почуття. Через це людям навколо може здаватися, що тобі байдуже на них. 

‍

Постійна втома, біль у м’язах, головний біль, проблеми зі сном, порушення режиму харчування, забудькуватість — важливі сигнали психіки про те, що щось не так. 

‍

• Він/вона швидко зізнається тобі в коханні, або каже, що ви — найкращі друзі/подруги. Засипає обіцянками про спільні плани на майбутнє. 
• Проявляє ініціативу у спілкуванні. Ділиться таємницями, але приховує інформацію про себе (школу, місце проживання тощо). 
• Просить позичити гроші, або виманює інтимні фото.

Адже страшно зіпсувати стосунки з іншими людьми. Однак, коли ти не цінуєш своїх сил та часу, не турбуєшся про свої потреби, то твоя психіка неодмінно відреагує на це байдужістю, поганим настроєм, спалахами гніву чи сильною тривогою. Як результат — стосунки з іншими все одно зіпсуються.

Фільтруй інформацію, яку читаєш в інтернеті. Орієнтуйся в пошуку і сприйнятті контенту на на свої інтереси, світогляд та цінності.

• Дистанціюйся від особи, яка не відповіла взаємністю. Це допоможе не повертатися увесь час до болючих думок.
• Зосередься на приємному. Спробуй відволіктися на ресурсні заняття або спілкування з близькими.

Відповідальність за появу, розвиток та можливе завершення стосунків несуть обоє. Вочевидь, щось пішло не так, а отже, шкодило обом, хоч не всі це могли усвідомлювати. Вчасно прийняте рішення економить час та нерви.

• Ділись переживаннями з близькими людьми. Не зациклюйся на тому, що можеш "грузити" їх своїми проблемами. Сумний факт в тому, що багато людей теж зіштовхуються з подібним. 
• Зберігай почуття стабільності й нормальної повсякденності. Продовжуй дотримувати розкладу дня, відвідувати заняття у школі, займатися улюбленими справами.

• Постійна тривога за батьків.
• Велика кількість обов’язків, з якими ти не здатен/-а впоратися.
• Пропуски шкільних занять та погіршення оцінок через брак сил/часу.
• Виконання побутових обовʼязків замість проведення часу з однолітками.

Коли в нас зламана нога чи запалення легень, ми ж не сподіваємося, що це само пройде. Тут так само. А фраза, що ліки виписують тільки психічнохворим людям — міф, який виник через необізнаність.

Тобі не вдається досягти успіху в чомусь, і ти вирішуєш шукати самоствердження в іншому.

Почни працювати над собою.

• Вчитись говорити про свої потреби прямо, а не задовольняти їх шляхом маніпуляцій.
• Старайся прислухатися до чужої критики, а не одразу "захищатися" — можливо, вона конструктивна і не має на меті знецінити чи образити тебе.

Деякі асексуальні люди не відчувають ані статевого потягу, ані сексуального збудження. Однак, є частина асексуалів/-ок, які відчувають це збудження. У такому разі вони можуть мастурбувати або займатися сексом (якщо для нього/неї це прийнятно).

Без достаньої кількості сну психіка втомлюється, і нам стає складніше розуміти переживання близьких чи регулювати свої емоції. Тому недосипання — це гарантовані емоційні гойдалки, дратівливість та імпульсивність.

Люди з синдромом самозванця/-ки часто уникають можливості взяти участь у конкурсі чи олімпіаді, зайвий раз відповісти на уроці чи розказати про свої знання/досвід у чомусь. А люди, які переоцінюють себе часто шукають можливості проявитися.

• Аналізуй емоції, які викликають ці думки, або ж навпаки провокують їх. 
• Давай напрузі та тривозі шляхи вивільнення. Адже вони основне "паливо" для генерації навʼязливих думок: коли ми в спокої, то контролювати  їх набагато легше.

Втеча від реальності не є поганою чи хорошою. Це лише механізм психіки, який стає нашим рятівним кругом. Його можна використовувати ефективно або ж зі шкодою для себе.

4. Ізоляція. Коли ти почав/-ла надмірно перейматися харчуванням, друзі/подруги кудись зникли. Ти починаєш боятися зустрічей з іншими, адже вони замовлятимуть піцу, яку тобі "не можна". Ваші цінності розділилися, а ти потайки вважаєш їх нещасними, бо вони не дбають про свою зовнішність.

• Коли треба постояти в черзі, довго вантажиться комп'ютер, а люди поруч дуже повільні, то це сильно бісить. Таке буває, звісно, і в нейротипових людей, коли вони втомлені чи роздратовані, але точно не постійно.
• Непросто з кордонами інших людей — фізичними та (чи) психологічними. Або й взагалі немає розуміння, що це таке і нащо вони потрібні?

Згідно із законодавством України, цілком усвідомлену згоду на секс із повнолітніми (18+) може дати лише особа, якій виповнилося 16 років. Якщо вона молодша за 16 років, її згоду не можна вважати дійсною.

Бажання догоджати може сприйматися через призму "виживання". Бути разом нас навчила еволюція, адже життя в групі гарантує безпеку. Тому страх образити когось (і втратити через це контакт із людиною) стає сильнішім, ніж усвідомлення, що ти цінний/-а, і маєш бути в себе на першому місці.

Ти починаєш звикати до токсичного ставлення, і вірити, що саме так виглядає справжня дружба. З часом у твоїй голові поселяється думка, що на більше ти й не заслуговуєш. А це не так!

• Хочеш знати абсолютно все про партнера/-ку.
• Коли партнер/-ка намагається встановити рамки — відчуваєш, ніби тебе розлюбили.
• Важко сприймаєш, якщо партнер/-ка: йде гуляти без тебе, багато спілкується з іншими, хоче мати окремі хобі.

Цей розлад проявляється по-різному, але є деякі загальні ознаки:

• Людині важко позбутися нав'язливої думки, поки вона не здійснить заспокійливий "ритуал". 
• Постійні думки про те, що з нею/кимось із її близьких може статися щось жахливе.

"Ти чогось не додав/-ла в цих стосунках, от тобі і зрадили"

Ні і ще раз ні! Якщо щось у ваших стосунках не подобалося партнеру/-ці, це можна було владнати в інший спосіб. Якими б не були причини зради, вони в жодному разі не можуть виправдати дії людини, яка це зробила.

Проблеми починаються тоді, коли ти порівнюєш цю штучну картинку зі своїм життям. У такі моменти з'являються тривога, розчарування в собі та думки: "Якщо я не можу бути привабливим/-ою, то краще взагалі не показувати себе справжнього/-ю".

1. "Коли ..." (опис ситуації, яка викликала напругу).
2. "Я відчуваю, що…" (опис своїх емоцій/почуттів/переживань у цій ситуації).
3. "Тому, що для мене важливо…" (опис своїх інтересів/потреб).
4. "Тому я пропоную…" (опис власних пропозицій для зміни/покращення ситуації).

А спробуй загуглити! Серйозно, загугли список емоцій. Проаналізуй, коли ти щось подібне відчував/-ла. Збережи цей список на телефоні. Ти в будь-який момент зможеш відкрити його, і визначати, що з цього зараз відбувається з тобою.

• Щирі розмови про те, що хвилює, про власні бажання та потреби.
• Якісно проведений час разом.
• Маленькі традиції (щоденні розмови про те, як пройшов день; ранкові смски чи похід у кіно раз на місяць).
• Узгодження планів на майбутнє, щоб уникнути нереалістичних очікувань.
• Увага до партнера/-ки, уміння уважно слухати й турбуватися.

3. Персонаж/-ка має ті риси, яких не вистачає тобі. Можливо герой/-їня є твоєю цілковитою протилежністю: впевненою та цілеспрямованою особистістю, а тобі не вистачає такої відваги й наполегливості.
4. Персонаж/-ка виглядає стильно, привабливо та і загалом круто! Цілком імовірно, що ти відчуватимеш романтичний або сексуальний потяг.

‍

• Недостатня освіченість. Часто люди критикують інших за те, чого самі не розуміють: що таке оргазм, як працюють гормони, для чого в сексі різноманіття і т. д.
• Радянська політика "скасування сексу". Ця тема була настільки табуйована, що досі існують уявлення, що будь-які згадки про секс розбещують молодь. А дівчина/жінка має певну роль, визначену системою.

Переконати тебе, що всі інші — погані. Тебе переконуватимуть у тому, що твої близькі люди проти тебе і краще взагалі з ними не спілкуватися. Тож тепер залишається покладатися тільки на газлайтера/-ку, його/її думки та рішення.

Люди приписують собі діагнози без огляду кваліфікованого/-ї фахівця/-чині. Наприклад, любов до прибирання вважають ознакою ОКР, а зміни настрою протягом дня — біполярним розладом. Через це стає складно відрізнити, хто справді потребує допомоги, а хто намагається відповідати тренду.

Якщо тебе змалку привчали ставити на перше місце потреби інших, то на формування здорових особистих знадобиться багато часу та зусиль. Але не втрачай надії — трохи віри у власні сили та корисна інформація допоможуть тобі напрацювати навичку відстоювати себе.

• Людина знецінює твої старання й натякає, що ти не заслуговуєш на такий результат:

"Я й не очікував/-ла, що ти складеш іспити так добре… Як тобі це вдалося?" ‍

• Тобі намагаються навʼязати свої очікування та стандарти краси:

"Нарешті ти одягнув/-ла щось по фігурі. А то постійно у своїх мішках ходиш…"

Справжні психологи/-ні знають, що людська психіка — непроста та неоднозначна. Тому для встановлення будь-якого ментального захворювання потрібно багато різних симптомів і факторів, які сходяться. І зробити це може лише психіатр/-иня.

Якщо бачиш у "психолога/-ині" на сторінці відео про те, як діагностувати у себе біполярний розлад — тікай!

Розуміти свою класність, і мати їй підтвердження — це ок! Але є люди, яким такий фідбек треба постійно, й це напрягає. Самооцінка не має повністю залежати від інших. В такому випадку дуже ок пропрацювати все з психологом/-инею.

Гетеросексуальність (потяг до протилежної статі), гомосексуальність (потяг до своєї статі), бісексуальність (потяг до осіб обох статей), та згадана вище асексуальність.

Також виділяють типи сексуальності. Їх дуже багато, оскільки вони пропорційні різноманітності вподобань усіх людей на планеті.

В етичному кодексі психологів/-инь неприпустимі дружні чи романтичні стосунки з клієнтами/-ками під час терапії. Бо в тій мішанині емоцій та перенесень далеко не завжди зрозуміло, де справжнє відношення до людини, а де проєкція.

1. Намалюй коло. 

2. Впиши в нього всі ті речі, на які ти можеш вплинути або змінити — свій настрій; те, що сьогодні одягнеш; чим будеш вечеряти. 

3. За межами кола напиши всі ті речі, на ти не можеш вплинути — поведінка інших людей; погода за вікном; політична ситуація в країні тощо. 

4. Збережи цей список і нагадуй собі, що ти можеш змінити, а що від тебе не залежить.

Якщо ти відчуваєш осад після ситуації, що сталася спробуй: 

• обдумай ситуацію, що склалася;
• поговорити з другом/подругою про це;
• чесно скажи собі чи готовий/-ва  ти це пробачити.

Це перший крок, щоб навчитися ними керувати. Ми звикли, що оці хороші, а от інші погані. Постарайся ставитись до всіх емоцій як до необхідних та з’ясовувати причини цих емоцій замість того, аби картати себе за них.

‍

Виникає тоді, коли хлопець/дівчина, намагаючись схуднути, різко зменшує порції їжі, виснажує себе фізичними вправами, або починає приймати препарати для зниження ваги. При виявленні у себе/своїх знайомих перших ознак анорексії — потрібно негайно звернутися до лікаря/-ки!

Психолога/-ині або ж психотерапевта/-ки, які (можливо) направлять до психіатра. Вони точніше скажуть, що відбувається, і чому твій організм увімкнув режим "зберігаємо емоції і енергію".

Практика і ще раз практика.

Відчуваєш себе незручно, але все одно пробуй говорити про ту допомогу, яку ти хотів/-ла б отримати. Незначне почуття провини — це теж цілком ок, головне не зациклюватись на ньому.

‍

Споживання новин призводить до підвищення рівня тривоги та нервового напруження впродовж дня.

Замість: "Ти мені майже не пишеш, тобі все одно на мене!" опиши ситуацію через призму своїх почуттів та емоцій: "Коли ти рідко пишеш мені, я відчуваю себе непотрібним/-ною. Давай переписуватися частіше".

Начебто вся стрічка новин — це віддзеркалення життя та вподобань усієї країни. Але це не так. Саме тому реальність після соціальних мереж може пригнічувати.

Якщо ти вважаєш, що у всьому винні батьки — це може бути правдою.

Але твоє життя жити тобі, а не батькам. А отже, і відповідальність за твої успіхи чи невдачі — твоя відповідальність.

Бути роздратованим/-ою, бути  в стресі — нормально. Однак стосунки мають наповнювати енергією та бажанням жити. Тож якщо ти зрозумів/-ла свої потреби та партнера/-ки — ви порозумієтесь. Ось що для цього можна зробити.

Саме вони подарують тобі мотивацію діяти. Для початку визнач, що тобі подобається робити. Потім перевір чи додає це тобі сил навчатись. 

І пам’ятай, що вчитись чи ні, отримувати "відмінно" або "достатньо" — це тільки твій вибір та вмотивованість.

Розпитуй друзів/подруг і не ображайся, якщо відписують не одразу. Краще довше, але…довше і в кількості символів. І ділися своїми переживаннями! А якщо не знаєш, чи це ок, — просто запитай.

Знайти справжню причину цього стану в тебе можуть допомогти фахівці/-чині в області ментального здоров’я.

Давай відновлюватися! Склади список того, що дає тобі сили. Можливо це спорт, відпочинок чи йога. Або ж ти любиш просто полежати, подивитись фільм чи помалювати. Слухай себе і не забувай про базові фізіологічні потреби — сон, їжу та гігієну тіла.

Але може ти просто надто стриманий/-а у своїх емоціях.

Спробуй більше відкритись, а не ховатись у своїй комфортній мушлі?

‍

Злість — це  здорова реакція на збереження своєї цілісності та усього важливого для себе.    

‍

‍

‍

‍

до фахового/-ї терапевта/-ки, якщо тобі не вдається самостійно побороти труднощі сепарації

Твої батьки часто не дотримували свої обіцянки, приховували якісь важливі факти? 

Ти перестаєш довіряти своїй інтуїції та словам оточуючих.

‍

‍

‍

Саме ці відмінності і є особливими "родзинками".

А у твоїх відмінностях від інших, дуже багато ресурсу, енергії та потенціалу.

‍

1. Ти сильно переживаєш, коли отримуєш низьку оцінку.
2. Легко жертвуєш розвагами із друзями/подругами заради того, щоб зробити домашнє завдання.
3. Постійно очікуєш похвалу від інших.
4. Болісно ставишся до успіхів інших, починаєш негативно відгукуватися про них.
5. Намагаєшся довести до ідеалу будь-яку справу.
6. Засмучуєшся через найменшу помилку.

‍