Коли шукаєш варіанти жити яскраво та проживати емоції, АЛЕ не робиш жодного вибору через страх обрати не найкраще, "застрягаєш" і починаєш картати себе через втрачені можливості.
Невизначеність — це ок.
Найчастіше так буває через нав’язані стереотипні погляди на світ та нерішучість.
Проаналізувати, через що у тебе виникли такі емоці?
Що стало тригером у цій ситуації?
У тебе не все вдається з першого разу? Це нормально! Батьки коментують це так: "У тебе все одно нічого не виходить — дай я сам/сама зроблю".
І от, тобі вже простіше пасивно існувати, ніж проявляти ініціативу.
Ти маєш повне право мати свої уподобання і улюблену справу.
"Я змалку мріяв/-ла стати співаком/-чкою, але цього так і не сталось. Натомість тепер я можу віддати свою дочку/сина до музичної школи. Нехай займається музикою, досягає висот і втілює мою мрію в життя", — кажуть батьки, які втілюють свої нереалізовані мрії через своїх дітей.
"Якщо ти отримаєш 2, ми перестанемо тебе любити", — найгірша фраза, яку можна почути від батьків, адже тоді з’являється установка: "Мене люблять тільки за мої успіхи".
Вони можуть впливати на твою самооцінку та відчуття впевненості. Через те, що твій характер не збігається з кліше, можуть з’явитися відчуття неповноцінності, сорому, розчарування в собі.
2. Після того, як ти систематично практикуєш майндфулнес, і виявляєш у собі різні речі, то вчиться ставитися до них інакше: стаєш більш стійким/-ою, стабільним/-ою, можеш легше справлятися з різними емоційно-складними ситуаціями, тобто формується саморегуляція.
Це образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку однієї особи (або групи) стосовно іншої, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день. Наприклад, коли хтось глузує з твоєї нової зачіски, або одягу. Це неповага до твоєї особистості, і ти маєш право грубо на це відповісти, висловити свою агресію, щоб захистити свою гідність.
Це коли у дитини сформовали переконання, що її люблять і цінують, що їй допоможуть і не залишать одну надовго. Тому можна відпускати маму на деякий час (вона ж повернеться). Можна йти пізнавати світ (завжди можна повернутися). Можна радіти чи плакати (тебе зрозуміють, втішать). Людина зі здоровою прив'язаністю знає, що її прийматимуть такою, яка вона є. Тому відкривається іншим без страху.
Заняття з арттерапії проводять під наглядом психолога/-ині, обізнаного в цій методиці. Проте деякі вправи можна виконувати самостійно. Вони допоможуть подолати тривожність, виплеснути гнів, відпочити, або відновити ресурс. Обери ту вправу, яка найбільше відповідає твоїм потребам у цей момент.
Двійнята, близнята, а також брати-сестри з невеликою різницею у віці мають схожі потреби, і однаково сильно потребують тепла та турботи від батьків. Відповідно, чим менша ваша різниця у віці, тим гострішою буде конкуренція між вами.
Процес будь-якого навчання заснований на помилках. Не існує іншого способу вчитися, крім як роблячи помилки. Відповідно, немає помилок — немає і розвитку.
Будь чесним/-ою з собою: люди люблять пліткувати та критикувати.
Навіть якщо ти станеш "бездоганною версією себе", все одно знайдуться ті, кому це не подобатиметься.
Усвідомити, що ідеальність — поняття відносне.
Відстоюй свої кордони — припиняй неприємні розмови, або критику у свою сторону. Не шукай чийогось схвалення.
Ти ризикуєш розчинитися в чужому житті й забути про власне "Я".
Ти коли-небудь одягав/-ла, щось ефектне, а потім цілий день відчував/-ла, ніби всі дивляться та обговорюють твій образ? Або міг/могла перечепитися, переходячи дорогу, і від цього почуватися ніяково, бо здавалося, що це помітили всі?
Існує думка, що самовираження — це один з найбільш доступних і потужних способів відчути себе щасливим/-ою та вільним/-ою. Якщо позбавити нас цієї можливості, то рано чи пізно ми втратимо відчуття свободи й закриємося в собі.
Запам’ятай: якщо щось подібне сталося з тобою чи з твоїми другом/подругою — вина та відповідальність завжди на боці ґвалтівника/-иці.
"Я все для вас роблю, а ви невдячні й самі нічого не можете".
Вона може сигналізувати про втому й необхідність відпочити або бути ознакою того, що ти займаєшся не своєю справою, утілюєш не свої бажання. З цим потрібно розбиратися, і не ігнорувати.
Інколи ми досить довго замовчуємо свої образи та невдоволення. Але негативні емоції нікуди не зникають, вони накопичуються. І щоб позбутися від бурі всередині (але не образити тих, хто поруч) ми вивільняємо їх непрямим шляхом.
Люди, яких в дитинстві надмірно опікували, в дорослому віці:
На думку психологів/-инь, найчастіше сором’язливими стають люди, які в дитинстві були оточені надмірною опікою, кожен крок яких контролювали. Також сором’язливість виникає внаслідок авторитарного виховання, постійної критики батьками.
Спробуйте щось, що додасть вам обом адреналіну: сплав на каяках, ніч у наметі, підйом на вершину гори або просто перегляд фільму жахів.
Це дозволить вивільнити накопичені емоції, отримати новий досвід.
Думка оточуючих (родичів/-ок, учительок/-ів, друзів/подруг) цінна, але не має бути визначальною, бо може не співпадати з тим, що тобі потрібно, що буде дарувати саме тобі радість та задоволення.
одна з найзагадковіших і найважливіших особливостей людини.
У психіатричній практиці розрізняють два види біполярного афективного розладу: БАР-1 та БАР- 2, різні в симптомах, проявах і в діагностиці.
Лише лікар може підтвердити діагноз біполярного розладу.
через нездорову критику, непрошені поради, або знецінюючі коментарі. Памʼятай, що це лише суб’єктивна думка іншої людини. Вона базується на її комплексах, непрожитих емоціях. А також відображає її ж ставлення до себе.
Інтернет — місце, де можна дізнатися про все, що відбувається в країні та світі, не встаючи з ліжка. Однак без детального фактчекінгу є ризик отримати неправдиву інформацію.
Ти можеш відповідати усім стандартам краси, мати відмінне почуття гумору й бути чудовим/-ою співрозмовником/-цею. Однак, це не гарантує взаємності у почуттях. Так само як і наявність у тебе недоліків не означає, що тобі точно відмовлять у романтичних стосунках.
Так, вони не завжди можуть доступно пояснити причини свого рішення, але це допоможе тобі усвідомити певні деталі, які полегшать прийняття.
Важливо розрізняти парентифікацію та звичайну допомогу батькам у побуті. Адже навчати тебе відповідальності — обов’язок дорослих. Різниця у тому, що діти інфантильних батьків зазвичай не мають вибору, адже якщо вони не візьмуться за певні сімейні обов’язки, то батьки цього просто не зроблять.
Якщо тобі знайомі хоча б 2-3 з перелічених ознак — варто задуматися, а в ідеалі — звернутися до психолога/-ині, психотерапевта/-ки для того, щоб розібратися, що ж відбувається.
Якщо ці симптоми тривають більше пів року — варто негайно звернутися до психіатра/-ині! Імовірно, нервову систему доведеться підтримувати ліками.
Голос у голові, який каже: "Зроби це за будь-яку ціну, ти не маєш право на невдачу!" — це гіперкомпенсація. Не дуже здорова штука, бо ніщо так не виснажує психіку, як надмірна самокритичність і вимогливість до себе.
Зупинись, оціни пройдений шлях, і похвали себе за успіхи. Що буде, якщо ти досягнеш не найкращих результатів, а просто хороших?
Почни працювати над собою.
Статевий потяг — це щось, що ми відчуваємо до об’єктів або осіб, які здаються нам сексуально привабливими. Він спонукає нас вступати у сексуальну взаємодію.
А сексуальне збудження — це фізіологічна реакція організму. Вона необов’язково виникає тоді, коли ми відчуваємо статевий потяг.
Якщо ти прийдеш до школи після безсонної ночі, то запамʼятаєш на 40% менше матеріалу.
Повноцінний сон — це як кнопка "зберегти" для всієї інформації, яку тобі доводилося запамʼятовувати протягом дня. Тому в ніч перед контрольною краще взятися за подушку, ніж за підручник.
Людям, які переоцінюють себе здається, що вони кращі, ніж є насправді, і в них рідко виникає думка, що це не так. Вони можуть вихвалятись знаннями в темі, в якій навіть не до кінця розбираються.
Нав'язливі думки не означають, що людина небезпечна чи з нею щось не так. Але й недооцінювати їх не варто, бо це дійсно неприємна річ, з якою можна справитись.
У перші місяці повномасштабного вторгнення люди поринали у читання книжок та перегляд улюблених фільмів, адже психіка потребувала відпочинку від жахливої реальності.
3. РХП пов’язане із бажанням контролю. Дієта — це обіцянка, що ти нарешті зможеш взяти себе в руки. Тобі здається, що ти почав/-ла контролювати власне життя, приборкала/-в внутрішній хаос. Ти — можеш більше за інших, адже можеш не їсти, навіть коли відчуваєш голод.
У сексуальних стосунках усі партнери/-ки мають рівні права. Тому секс повинен бути добровільним від початку до кінця. Все, що відбувається через примус/маніпуляції/погрози — не окей!
Секс без добровільної, активної згоди (чітке "так" або "я хочу зайнятися сексом із тобою") є насильством, за яке відповідальний/-а тільки той/та, хто його вчиняє.
Можливо, ти навчився/-лася такого способу взаємодії від батьків (чи інших дорослих), які завжди догоджали іншим. Схеми поведінки швидко засвоюються — навіть якщо ми це не усвідомлюємо.
Точні причини досі невідомі. Вважається, що на це можуть впливати:
Генетика: якщо у твоїй родині у когось був/є ОКР, то у тебе є ризик успадкувати його.
Інші фактори:
"Це все тому, що ти недостатньо контролював/-ла!"
Здорові стосунки будуються на взаємній довірі А гіперконтроль та ревнощі "розцвітають" там, де цієї довіри немає. Зрештою, якщо людина захоче зрадити — вона це зробить, і надмірний контроль тут допоможе.
Соцмережі — це наче фільм з крутими спецефектами, які вражають, але штучно сконструйовані. Користувачі/-ки показують там лише те, що хочуть показати. Уяви, стільки всього ховається за кадром і не потрапляє в стрічку.
Техніка "Я-повідомлення" допомагає нам краще розуміти свої емоції. Адже щоб сформулювати звертання до іншої людини, нам спочатку треба запитати себе: "Що я відчуваю в цій ситуації?"
Діагностувати алекситимію може лише спеціаліст/-ка у сфері психологічного здоровʼя.
Якщо тобі складно зрозуміти свої емоції та почуття, знай — це нормально, таке буває. З цим можна працювати та впоратися. Отримати підтримку можна анонімно в чат-боті "Не дрібниці".
У стосунках ви постійно проходитимете через кризи. Коли будете планувати спільне майбутнє, коли вас буде розділяти відстань, коли виникатимуть особисті кризи та важкі періоди. І хоч це дуже нелегкі періоди, саме вони допомагають вам покращити стосунки та перейти на новий етап.
Переконати тебе в тому, що ти — ворог собі. Під час кожної спроби обговорити неприємну поведінку газлайтера/-ки, ти починаєш думати: "Та ні, він/вона не може так вчинити зі мною. Я себе накручую".
"Ой, ти така цікава людина! Не те, що я…".
"Ого, а ти смілива/-ий! Я б не наважився/-лася так одягнутися".
Психологи/-ні можуть давати певні рекомендації/техніки/вправи або озвучувати свій погляд на ситуацію, але вони завжди визнають, що не існує однозначного розвʼязання проблем, які безпомилково допоможуть усім.
Псевдофахівці/-чині дають чіткі інстуркції: як діяти в тій чи іншій ситуації. Вони можуть комусь допомогти, але дають тимчасовий результат.
Одна людина хоче близькості прямо тут і зараз, а інша — ні-ні-ні. Приблизно так це працює, коли у вас — тривожно-амбівалентний і уникаючий типи. Складно, бо різні потреби й розуміння! Але можливо, якщо реально є почуття.
*Почитати: "Пастка пристрасті" психологів Діна Делліса та Кассандри Філліпс.
Проте, інколи він може бути пов’язаним з попереднім психотравмуючим досвідом. Тоді готовність до близького тілесного контакту може суттєво знизитись, аж поки травма не загоїться, і не з’явиться змога знову підпустити когось близько до себе.
Звісно, з незнайомою людиною та вперше на терапії певний рівень напруги буде в будь-якому випадку. Але зазвичай він потрохи спадає вже до середини першої сесії або на другій. Якщо тобі й далі некомфортно та незручно, не варто себе пересилювати.
Хтось знайшов в собі сили та змогу залишатися в Україні — це о’кей.
Чиїсь адаптаційні механізми потребували іншого — це теж о’кей.
Важливо пам’ятати, хто справжній ворог!
Пам’ятай: тебе оточують люди, які можуть тобі допомогти.
Просто вони не вміють читати думок, і не завжди знають, що ти цього потребуєш.
Усе "очевидне" часто таке тільки для нас. Найкраще — вголос розказати про свої бажання. Наприклад, ти захворів/-ла та потребуєш підтримки. Друг/подруга не може знати, що тобі хотілось би побачити його/-її в цю мить. Розкажи про свою потребу і тобі обов’язково допоможуть.
Коли люди починають обговорювати чужу вагу, вони не враховують той факт, що людина не завжди може на це повпливати. Особливо коли це стосується гормонів та генів.
Поговоримо про депресію? Чесно кажучи, постійні переживання й "не відомо, що буде завтра" — найшвидший до неї шлях. Якщо тобі:
Залежно від твоїх дій у мережі, алгоритми обирають ту інформацію, яка відповідає твоїм інтересам. Таким чином ти не отримуєш інформацію, що може розширювати твій світогляд, зробити більш толерантним/-ою до інших точок зору.
Соціальні мережі допомагають тобі виразити гнів, однак він не спрямовується на вирішення проблеми.
Поділись із близькою людиною своїми очікуваннями та бажаннями без докорів.
Уникнути конфлікту та краще зрозуміти одне одного, допоможе техніка "Я-повідомлень".
У когось це емоційний зрив, істерика, а в когось — апатія та байдужість. Це природні реакції нашого організму, але якщо ти раніше не мав/мала змоги зіштовхнутися з ними, то можеш бути здивований/-на партнером/-кою — аж до повного непорозуміння.
А далі ти відповідальний/-на за своє життя, не зважаючи на те, як батьки виконали своє завдання.
Якщо вони допомогли тобі подорослішати, постав їм "відмінно".
Якщо ні — "задовільно" і спробуй зробити це самостійно.
Якщо ти:
То — це тривожний дзвіночок від депресії.
Все, на чому зациклюєшся, і що псує настрій, треба блокувати. Не розкручуй їх! Можеш навіть виписати на аркуш раціональні контраргументи і проговорювати їх, коли "заносить".
Невдоволення собою та своїм життям породжує апатію, депресії, небажання щось робити.
Усе наче втрачає сенс і виникає сильне відчуття самотності.
Що варто зробити, щоб заспокоїти себе:
Тобі варто подумати про свої власні межі та межі інших людей.