Це мене не стосується: чому я беру все близько до серця?

Уяви, скільки часу та енергії ми витрачаємо на те, щоб зрозуміти, чому ми комусь не подобаємося. Чому хтось сказав щось не те, або подивився на нас якось не так. Самі того не усвідомлюючи, ми даремно витрачаємо свій час й енергію, на речі, які цього не варті.

Нас із раннього дитинства вчать, що важливо бути чемними, добрими та приємними дітьми. Ставити бажання й потреби інших людей вище своїх. Надмірно пристосувавшись до інших, ми починаємо сприймати все близько до серця набагато частіше, ніж варто було б. Тому й не дивно, що коли нас за щось критикують, ми автоматично припускаємо, що вони мають рацію.

Це коли ти не можеш не звертати увагу на те, що інші люди про тебе думають, які твої недоліки або помилки бачать. Тому ти постійно намагаєшся бути досконалим/-ою, стаєш надто вимогливим/-ою до себе. А це неминуче призводить до звички засуджувати та картати себе за будь-яку невдачу.

Щоб перестати сприймати речі так особисто, треба навчитися приймати свої тривоги. Коли наступний раз помітиш, як зациклюєшся на тому, що думають/кажуть/роблять інші люди, просто нагадай собі, що недовго перейматися думкою інших — нормально.

Ти коли-небудь одягав/-ла, щось ефектне, а потім цілий день відчував/-ла, ніби всі дивляться та обговорюють твій образ? Або міг/могла перечепитися, переходячи дорогу, і від цього почуватися ніяково, бо здавалося, що це помітили всі?

Так називають це когнітивне спотворення. Людині здається, що за її поведінкою слідкують значно частіше та прискіпливіше, ніж це відбувається насправді. А всі її помилки та недоліки ніби підсвічуються для інших.

Через надмірну зосередженість на собі, ми не беремо до відома те, що інші люди не приділяють цьому стільки ж уваги, адже зайняті своїм життям. 

Ти, найімовірніше, вже й не пам’ятаєш, як одного разу твій однокласник/-ця  "зганьбився/-лася" біля дошки й отримав/-ла за це двійку. Натомість для нього/неї це досі може бути найгіршим спогадом.

Більшість слів/реакцій/вчинків інших людей (а то і всі) не мають до тебе особисто ніякого відношення. Не варто на них гостро реагувати.

Неприємні слова, які ми чуємо від інших розкривають справжню сутність тих, хто їх каже. Людину, яка намагається тебе образити можуть турбувати рани, які заховані десь глибоко всередині. Спробуй поспостерігати, як ця людина ставиться до інших. Можливо він/вона дражнить, або ображає всіх, кого зустрічає.

Та й не варто. Будь собою. Роби так, як підказує серце. Говори те, що хочеш. Живи так, як відчуваєш. Якщо тобі потрібна порада, ти завжди можеш отримати її від близьких людей.