САМОствердження

Слово "самоствердження" має два корені — "сам" і "тверд". 

‍

Отже, щось має стояти твердо і непорушно. Самоствердження — це потреба віднайти опору й укріпити власне "Я".

Спочатку ти повністю залежиш від дорослих і не до кінця усвідомлюєш свою САМість. Коли вчишся ходити, то починаєш відокремлюватися від батьків і заявляти: "Я сам" або "Я сама". Цей період називають першою кризою. Криза — це необов’язково щось погане, а й можливість створення чогось нового.

У підлітковому віці ти вже не дитина, чий світ починається й закінчується батьками. Тобі хочеться, щоб інші теж визнавали твою значущість та цінність.

Ти обираєш те, що тобі подобається, і вдосконалюєшся у цій сфері. Це може бути навчання, спорт, творчість, або розкрутка своєї сторінки в соцмережах… Конструктивний шлях самоствердження приносить багато задоволення, але вимагає зусиль.

Голос у голові, який каже: "Зроби це за будь-яку ціну, ти не маєш право на невдачу!" — це гіперкомпенсація. Не дуже здорова штука, бо ніщо так не виснажує психіку, як надмірна самокритичність і вимогливість до себе. 

‍

Зупинись, оціни пройдений шлях, і похвали себе за успіхи. Що буде, якщо ти досягнеш не найкращих результатів, а просто хороших?

Тобі не вдається досягти успіху в чомусь, і ти вирішуєш шукати самоствердження в іншому.

"Мені не вдається шкільне навчання — зате батьки купують мені дорогий одяг і техніку". Сумнівний спосіб, адже в глибині душі ти знаєш, що ці покупки — не твоя заслуга. 

"Мені не вдається шкільне навчання, але я класно малюю, беру замовлення на арти, заробив/-ла гроші й купив/-ла собі брендову річ чи крутий планшет", — це зовсім інша справа!

Хтось скаже: "Ти успішний/-а в спорті, бо тобі не вдається математика!" Або: "Ти захоплюєшся малюванням, бо в тебе не складається особисте життя!"
"Ой-ой, — скажуть вони, — це компенсація!" 

Буває і так. Але можливо зараз спортивні досягнення для тебе важливіші за академічні, а творча реалізація більш цінна, ніж романтичні стосунки.

Людина, яка свідомо чи несвідомо обирає його, потребує постійного підтвердження своєї переваги над іншими. Вона прагне лідерської ролі, статусу "короля" чи "королеви" класу, і деколи спонукає своє оточення до булінгу тих, хто з ними не згодний.

• Людина часто вступає в суперечки, і наполягає на своєму, навіть якщо знає, що неправа. 
• Часто критикує інших, в очі та поза очі. 
• Вишукує недоліки в інших — особливо тих, хто викликає симпатію й повагу в оточення.
• Вдається до неприємних жартів над іншими, а коли хтось висловлює незадоволення, то звинувачує їх в тому, що вони "не розуміють гумору".

• дефіцит любові та підтримки в дитинстві (або зараз); 
• неприйняття себе; 
• пережите психологічне насильство.

‍

Цей спосіб самоствердження свідчить не про високу самооцінку, а навпаки — дуже занижену та вразливу. Якою б зверхньою не виглядала така людина, їй некомфортно бути собою.

"Я нічого не вмію, у мене немає ні талантів, ні перспектив, самоствердження — це просто якесь модне словечко для тих, кому потрібен "успішний успіх". 

Такі думки можуть виникати, якщо в дитинстві ти чув/-ла багато критики, яку твоя психіка поселила у твоїй голові. Цей стан замороженості буває важко подолати.

Спробуй піддати сумніву негативні думки про себе і все ж відшукати заняття, які приноситимуть тобі задоволення.