Залежність від чужої думки

Та в тому, що ти боїшся не виправдати чужих сподівань, бути звинуваченим/-ою в егоїзмі, почувати себе "білою вороною". Зрештою, ти просто боїшся бути собою.

Коли батьки, або інші аторитетні люди кажуть: "Не злись", "Помовч і не висовуйся", "Всі терплять, і ти терпи", "Їж, що дають".  

І от…ти вже перестаєш висловлювати свої бажання і потреби.

Допомагати іншим — це добре, але не ціною власних потреб і бажань. Тому важливо навчитися вчасно казати "ні".

Намагайся будувати самооцінку відповідно об’єктивних показників, а не чужої думки.

Ти ризикуєш розчинитися в чужому житті й забути про власне "Я".

Тобі варто усвідомити: ніхто не проживе твоє життя за тебе. 

Успіхи та поразки даються саме тобі, а людини, які тебе оточують,  можуть лише дати тобі пораду.

Подобатись всім без винятку неможливо. 

Не варто вносити в життя будь-які важливі для тебе корективи, лише щоб задовольнити "тарганів" в чужій голові.

‍

Просто спробуй. Влаштуй собі побачення з собою: піти в кіно/улюблену кав’ярню, прогуляйся містом, покатайся на велосипеді.

Якщо люди навколо перемовляються та сміються — це не завжди означає, що вони обговорюють тебе. Скоріш за все — вони зайняті своїми справами.

А що станеться, якщо ти перестанеш подобатися іншим? Вони не захочуть з тобою дружити? Чи потрібні тобі такі друзі/подруги?

Залізти в голову іншій людині — неможливо, але ти можеш запитати її напряму. 

Часто, ми самі придумуємо собі проблеми.

‍

Не завжди чужі зауваження варті уваги. Окрім того, ти не можеш бути бездоганним/-ою для всього світу.

‍

Якщо ти скоїш помилку чи утнеш якусь дурню — чому б ні? Вона ж буде твоєю власною!

‍